Свято Покрови
Покрови - християнське свято Покрова святої Богородиці, запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів.
Серед українців, які століттями постійно страждали від чужоземних набігів, ця легенда набула особливої популярності. Божу матір (її називали у тому числі й Покровою) вважали своєю покровителькою запорізькі козаки. Щорічно 1 жовтня з великою урочистістю вони відзначали це свято на Січі у своєму головному храмі св. Покрови.
У селянському побуті за станом погоди на Покрову намагалися передбачити характер майбутньої зими: Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна і з хуртовинами, якщо з півдня - то тепла. Казали також, що Покрова покриває або листом, або снігом. До початку жовтня звичайно закінчували сівбу озимих. У цей час розпочиналася пора весіль, яка тривала два тижні до Пилипівського посту. Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, молилися: Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку.
З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Традиційно вважається, що на Покрову у 1942 році було утворено Українську повстанську армію, тому 14 жовтня святкується як день УПА, проте деякі історики схильні вважати, що дата утворення є суперечливою
За легендою, у цей день військо давніх русинів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я - Цісаргород ( Константинополь ), намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідями, явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.
Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.
За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.
У народній традиції на Покрову відзначали зустріч осені з зимою. Свято пов'язували з початком вечірніх дівочих посиденьок і осіннього весільного сезону.
У народній традиції цей день відзначав зустріч осені з зимою. Пов'язаний з початком вечірніх дівочих посиденьок і осіннього весільного сезону. Назву свята також пов'язують з першим снігом, який «покривав» землю, вказуючи на близькість зимових холодів.
Приблизно з цих днів починали топити в хатах в Україні, худобу більше не виганяли на пасовище, завершували всі польові і городні роботи. З Покрови наступала селянська зима, розпочиналися молодіжні зимові "бесіди". Свято стало символом заступництва, допомоги воїнам здобувати перемоги в битвах. Вважається, що на Покров молитви і замовляння про заміжжя володіють великою силою, тому що дівчата намагаються провести ритуал, щоб вийти заміж протягом року.
У цей день рано вранці самотнім жінкам, які мріють знайти свою половинку, потрібно взяти чистий аркуш паперу і докладно перерахувати на ній характеристики чоловіка своєї мрії. Внизу треба дописати "На все воля Божа", після чого відправитися до церкви на службу. Там біля ікони Богородиці ставили свічку.
Також в давні часи проводилися обряди на заміжжя, які може виконати кожна самотня жінка. Для цього потрібно налити воду в скляний келих або склянку і прочитати над нею весільну молитву, після чого цією водою вмитися, і, якщо є сорочка коханого чоловіка, витертися нею.
Напередодні Покрови молоді сільські жінки спалювали у клуні свої старі солом'яні ліжки. Баби спалювали зношені за літо постоли. Дітлахів обливали перед Покровою водою крізь решето, на порозі хати. Це робилося в оберігання від зимової застуди. З Покривом, також як і з Воздвиженням, пов'язували з повір'ям про тварин: «На Покрову ховаються всі гади - вужі». Жителі Волині вважали, що на Покрову змії, на чолі з головним вужем, залазять на ліщину, щоб в останній раз перед зимівлею поглянути на небо. Вважали, що з цього дня борсуки йдуть у нори. У Покров день відбувалися останні обряди похорону, або вигнання мух. Існувало повір'я, що домовик забирає весь хліб у того, хто молотить в це свято. У селах, де на цей день варять пиво, селяни ставлять відро пива в тік і залишають його там кілька днів.